Ніч на трасі Година ночі. Трасса порожня. Він сів за кермо Audi A7 C7 і натиснув кнопку запуску. Пневмопідвіска тихо підняла кузов — машина немов зробила вдих перед стрибком. Шкіряні сидіння обійняли його, як добре крісло в дорогому готелі. Він торкнувся екрана, і Bose ожив — не просто музика, а звук, який відчуваєш грудьми. Виїзд на трасу. Перші сто. Потім сто п'ятдесят. На панорамному склі відбивалися зірки — зверху небо, знизу асфальт, і він десь між ними. Камера нічного бачення вивела на дисплей картинку: олень стояв біля узбіччя метрів за двісті. Він бачив його раніше, ніж очі. Плавно взяв лівіше. Bose грав щось повільне. Підвіска ковтала нерівності так, що здавалося — їдеш по хмарах. A7 не кричала про свою потужність. Вона просто була — впевнена, тиха, досконала. У таких машинах не їздять. У них живуть — хоча б ті кілька годин, поки ніч не закінчилась і траса не привела додому.

фраер